Дозволь упасти в твої обійми,
Дозволь припасти до ніг твоїх.
Прослався нині всіма коліньми
Земних народів, творінь земних!
Я хочу славить тебе повсюди,
Я хочу тишу в шторми нести,
Любов я хочу давати людям,
І в ніч безвидну вогнем цвісти.
Пр-в:
Ти мене поклич до себе ¬–
Я з небес не упаду.
Шлях, який веде до Тебе,
Неодмінно я знайду.
Ти простив мене, і зорі
Заспівали з висоти...
Ти є вічний храм любові,
Храм тепла і доброти.
ІІ
Дай мені сили з колін піднятись;
Солоні сльози мої утри;
Дай сили в скелях крутих не впасти
І відцуратись від марноти.
Я довіряю тобі, мій Боже,
Люблю тебе, ненавиджу гріх...
Дозволь не втратити найдорожче
У павутинні земних доріг.
ІІІ
Кого ж боятись мені віднині?
Ти – моя скеля, мій вічний храм...
Гірчать степами кущі полинні,
Але не згіркне від цього нам.
Твої світанки і надвечір’я
Дозволь стрічати до скону літ,
Аж поки в небі твоє сузір’я
Не засіяє на цілий світ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Война... (детей и родителей) - Тамара Локшина Когда смотришь на пройденный этап то кажется все проще чем было на самом деле, а в настоящем - как на войне за патронами бегаешь к Слову, на колени и так много раз... А бывает еще больше огня на себя вызовешь и просто обессилишь...
Две шаги на лево,
две шаги на право,
шаг вперед
и две назад ;)
Поэзия : Мне кажется , я стал для вас чужой . - Николай Зимин Не знаем мы, что будет впереди ,
И сколько ждет несбыточных желаний , -
Хочу я , чтобы в жизни на пути
Хранила нас любовь от расставаний .
И больше мы не думали , друг мой ,
Что жизнь с ее колючками , шипами ,
Разрушит веру , чистую любовь
Под этими святыми небесами ...
