Слався, мій Ісусе!
Сніг летить – не тане…
За сміялись гуслі
В Віфлеємськім стані.
Слався, Боже, слався!
Сніг ляга на землю…
Ти родився, Спасе,
Не в людській оселі.
Слався, Отче любий!
Білий сніг витає…
Чом же Сина люди
В серце не впускають?
ІІ
Заплету у гриву ночі
Срібні дзвоники.
Розвіває зимний вітер
Співи ангельські…
Хай звучать слова пророчі!
Молитовники
Сіють в чорне поле світу
Вість Євангельську.
Запалю в віконці темнім
Свічку-зірочку…
У Ісуса-немовляти
Очі райдужні.
Щоб на вітрі не отерпли співи діточок,
Буду Господа благати
Словом вранішнім.
ІІІ
Не стану обертатися в «Учора» -
Там гори!
Там холодно і темно без любові,
Без крові
Христової, невинної, святої…
Не стану жити завтрашнім стрічанням,
Вінчанням.
У «Завтра» будуть інші таємниці
І лиця,
Гарячі посмішки, образ бездушних криця.
Спасибі, Боже, за оці хвилини,
За днину,
За те, що є «Сьогодні» День спасіння,
І сіни
Прочинено – Дитя лежить на сіні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : В размытых границах - Людмила Солма *) Примечание:
Внимать (внять)-
http://etymolog.ruslang.ru/vinogradov.php?id=vnimat&vol=3
http://www.krotov.info/slovari/V/N/wrd_3338.htm
Преходящий (преходят)-
http://ushdict.narod.ru/167/w50263.htm
Пресекая попытки "критиканского ёрничества" поясняю:
"как преходят... усталости - в неги" (здесь имеется ввиду "усталость" роженицы и "блаженство неги" - когда слышишь первый крик своего новороженного малыша - это ни с чем не_сравнимое_счастье!)
Один из любимых мной верлибристов - Геннадий Айги - просто немеряная глубина поэтически-философской мысли, я даже и не пытаюсь дотягиваться до его высот - но частенько невольно откликаюсь на его произведения неким отдаленным подобием "философской переклички", облаченной и в мою "индивидуальность" таких вот личных "соразмышлений".
