Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Амінь! Все - і розрада, і відпочинок, і захист наш - лише в Господі!
Дякую, сестричко!!! Комментарий автора: Надю,сестричко, дякую!!!
Дудка Надежда
2011-09-23 19:18:22
Дякую Богові за Вас, Галино.Дуже емоційно і палко зображені Ваші почуття.Тільки у другому рядку я не зрозуміла змісту. Вітрила(рос.паруса) належать не до повітряних пересувань,як крила, які Ви згадуєте у першому рядку, а до човнів великих і малих,для пересування на воді, а не у повітряному просторі.Може б Ви якось це змінили. Благословінь та успіхів у творчості. Комментарий автора: Надю, дякую Вам за увагу до моїх віршів. Другий рядочок:Я кажу про такі "вітрила", що наповнені Вітром Святого Духа. Такі Вітрила здатні піднімати нас под життєвими обставинами. Радості Вам в Господі.
Два чоловіки (Two Husbands) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
Unpenitent, I grieve to state,
Two good men stood by heaven's gate,
Saint Peter coming to await.
The stopped the Keeper of the Keys,
Saying: "What suppliants are these,
Who wait me not on bended knees?
"To get my heavenly Okay
A man should have been used to pray,
Or suffered in some grievous way."
"Oh I have suffered," cried the first.
"Of wives I had the wicked worst,
Who made my life a plague accurst.
"Such martyrdom no tongue can tell;
In mercy's name it is not well
To doom me to another hell."
Saint Peter said: "I comprehend;
But tribulations have their end.
The gate is open, - go my friend."
Then said the second: "What of me?
More I deserve to pass than he,
For I've been wedded twice, you see."
Saint Peter looked at him a while,
And then he answered with a smile:
"Your application I will file.
"Yet twice in double yoke you've driven...
Though sinners with our Saints we leaven,
We don't take IMBECILES in heaven."