Несу до людини тривоги і біль свій,
Свій сумнів і радість і розчарування.
Та Бог, Всемогутній,Всевладний, Всесильний
Повинен стояти на першому плані.
До Господа клич- Він велике покаже;
Він милість і ласку покаже Свою;
Й покаже тобі навіть і недосяжне,
Якщо вознесеш ти молитву твою.
Чи ж є для Творця щось тяжке, неможливе?
Чи ж є якісь межі у діях Його?
Христос переміг все - і це лиш важливе
Для всього життя, для ходіння мого.
Лиш Бог дає сили і міцність народу,
Хто все у молитві Йому довіряє.
Не має ні сили, ні міці, ні плоду
Лиш той, хто життя по Христу не звіряє.
Ісус є дорога, то йдіть лише нею.
Лиш правду Христову ви завжди творіть,
Щоб гріх не ставав нам гіркою межею
І не заважав в нас Ісусові жить.
Хай всі почуття,бажання і дії,
Всі наші надії від Бога ідуть.
Тоді лиш отримаєш все ти просиме,
Коли Божим Сином наповниш всю суть.
Творцю не потрібні слова пишнозвучні,
І багатослів"я не треба Йому.
Молитва відверта у ціль свою влучить,
Хто серце усе довіряє Христу.
Тож Богу довіртесь немов малі діти.
син Божий нехай владарює в серцях
Й навчить, як належить, усі нас, молитись
І жить переможно, щоб зник всякий страх.
Сердечні слова прийми від нас,Боже,
Всю щиру подяку і нашу любов
За те, що для нас Ти зробити все можеш-
Ісус, наш Спаситель, весь гріх поборов!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 9370 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Былое… вновь терзает в кровь… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Это было надиктовано на очень старый телефон Siemens ME45 очень давно во время моей очередной прогулки по лесу. В недрах сего оно и покоилось до назначенного ему судьбой часа…
Часть текста в середине – безвозвратно пропала из-за порчи аудио-файла. Часть конца набил на клавиатуре кусками, но его еще нужно причесывать (на что – нет времени). Потому, размещаю только начало, может потом, когда-нибудь завершу,.. если в том - будет надобность…
===
Эпиграф
>>> Кто долго и пристально всматривается в Прошлое, иногда - лишает себя Будущего...
Сменяет суматошный день... - Cветлана Касянчик Это стихотворение написано много лет назад. Только, только начиналась перестройка. Горбачёвское время. Пост-чернобольское время. Время первых национальных конфликтов. Время рассыпающихся идеалов, надежд. Время - первых евангелизаций. Мои близкие друзья из церви города Нововолынска организовали миссионерскую группу, назвавши себя "Владельцы Счастья". Позже, эта группа стала частью миссии "Голос Надежды", с центром в Луцке, на Волыне. Вот тогда, я и написала это стихотворение для одной из первых миссионерок нашего времени, Любы Ткачук (Мельник). Она использовала его в своей работе в Карелии, в Перми. Но, уже много лет это стихотворение просто лежит себе в моей старой записной книжке. Последнее время мне почему-то оно пришло на память. Захотелось поделиться им с моими читателями. Может быть кто-то вспомнит свою молодость. И снова приуставшая душа загорится огнём миссионерства и служения ближним.
