"Мольба" (вірші до Різдва)

Надія Кметюк
"Мольба" (поетичний цикл)

Зі збірки "AVE, Маріє!"
(Подаємо за виданням: Надія Кметюк "AVE, Маріє!". – Коломия: Вік, 1998 – с. 25-34)

Автоепіграф
О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.

БОГ Є ЛЮБОВ. РІЗДВО

О Різдво! Розпроміниться серце
Від Пречистого ймення: Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домівок й церков.

Над вселенною — голуб надії —
Богодух. Над Христом — янголя.
Породілля крізь сльози радіє.
Пеленає святе Немовля.

Між зірками вчувається: АVЕ —
Чисте лоно Твоє і святе...
Коронація Божої слави —
Хай Дитятко Господнє росте!

О гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
А Любов — це найвище з мистецтв!

***
Зірки посипались додолу,
Цілують Ангели сніги.
І заквітчавши душу кволу,
І затопивши береги,

Благословенна Небесами
Велика радість, мов ріка,
Тече Господніми світами –
В свічках, в молитвах та в зірках…

Прекрасні квіти на морозі:
Сапфір, рубіни та янтар
І перли, перли – срібні сльози
На Золотий падуть Вівтар.

О Небо!.. Небо, мов просфора,
Сьогодні ділиться на всіх.
О, душе бідна!.. Душе хвора!..
Молись Добру! Молись Красі!

Сніги… Дороги… Мрії сині…
Святиться звіздами Різдво.
Блаженні ті, що плачуть нині, -
Прийшов, прийшов на землю БОГ.

ХРИСТОВІ

Альфа і омега християнства.
Істина, дорога і життя.
Серця і душі моїх багатство —
Дівою народжене Дитя.
Я візьму Його із рук Мадонни —
Таємниче, світле, неземне,
Що зійшло у світ з святого лона
Й святістю наповнило мене.
О! Блаженство! І вже слів не треба.
Бо душа молитвою стає,
Я щаслива! В мене стільки Неба!
Хай святиться в нім ім'я Твоє!

***
«Камінь, що в мене кидають,
В чорнозем душі своєї ловлю.
Ростуть ломикаменем квіти —
Люблю Вас, Люблю Вас. Люблю».
о. Ярослав Лесів

Моя душа — як цей різдвяний сніг,
А серце — наче свічечка пречиста.
Святиться ніч... Тремтять святі вогні.
Вже моляться небесних сфер хористи.

І разом з ними молиться душа:
Ще хвилька, і зійде з Небес Спаситель!
І я заплачу квітами в віршах,
І буду всіх, як Він — ХРИСТОС, любити!

ХРИСТОВІ

Хай не буде, не буде сумна
Нова радість, яка не бувала.
Помолюсь на Дитятко... У снах —
Білий Янгол і зорі — хорали.

У литаври молитвенні б'є
Пріснотиша, різдвяна і сніжна.
Людська доня Тобі віддає
Зі сльозою повінчану ніжність...

«О, не плач, моя рідна! Не плач! —
Богородиця тихо промовить, —
З болю свічка горить! Не зола.
А над свічкою — безмір Любови!»

***
О дерево життя!.. Немов в колисці
Вселенна нині: народився БОГ!
Різдво! Пройшли віки — іконописці,
А вічною лишилась лиш Любов.

У Вифлеємських яслах — Серцевндець,
Пречиста Діва плаче, як й колись...
І серденько не може не молитись,
Бо в ньому радість з болем обнялись.

Воплочене Господнє Слово й Ласка —
Предвічний БОГ — маленьке Дитинча.
Не гасне з золотої диво-казки
Молитвою голублена свіча.

Іду по тернах... І несу ту свічку.
Над долею — Всевишнього покров.
І знов читаю на ХРИСТОВІМ личку
Високе милосердя і Любов.

МОЛЬБА

О Маріє, Ти плачеш?.. Я знаю ці сльози...
Чистота чистоті сповідається знов.
І різьблена терпінням, і бита морозом —
Я читаю в очах Твоїх вічну Любов.

О Маріє, Ти плачеш... Господнє Дитятко
Пеленають молитви Твої і мої.
Пастушки розплітають віночки колядок.
Моє серденько ж плаче співзвучно з Твоїм.

О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.

О Маріє, Ти плачеш... Неначе просфора,
Божа радість поділена нині на всіх.
Ще ніщо не віщує страждання і горя...
Усміхнися крізь сльози Господній Ясі!

***

Під тишею небесного склепіння
Пройшов пророк, нічого не втаїв.
Душа, різьблена болем і терпінням,
Перед Дитятком-Господом стоїть.

З волхвами поклоняється Дитяті:
Хто вірував і йшов, той вже — блажен.
В стаєнці — не в хоромах, не в палаті
Небесний ангел тишу береже.

Тремтять у тиші спогади болючі,
З Маріїних очей сльоза паде.
Благословен Твій біль! І Він — Грядучий
В ім'я Любови й Правди до людей!

МАТЕРИНСТВО

І Твоя сльоза, смиренна і солона,
Схрестила в тиші землю й небозвід,
Як плід Святого Духа й Твого лона
Благоволінням Неба сходив в світ.
А Ти Любов'ю Сина сповивала.
Розтанув Материнський біль і крик.
Полились з Неба янгольські хорали,
І Бог-Отець дививсь на Вас згори.
Дитинна радість сповнювала груди:
ХРИСТОС прийшов, щоб дати всім Життя!
Всемилістю відлунювало чудо
Господнього Його серцебиття.
Як найніжнішу Ніжність, Немовлятко
Горнула я, тулила до грудей...
Гойдала тишу музика колядок —
Святої ночі зроджувався день...
II
Матусенько моя, печальна сарно,
Голубко тиха, хвора і сумна...
В Твоїй світлиці — лагідно і гарно,
Бо нині Божий Син прийшов до нас.
Ти навколішках молишся і плаченій.
Я знаю: просиш щастя не собі...
Й Предвічний Бог у серденько дитяче
Приймає Твій святий, Твій вічний біль...

Свята ніч, тиха ніч 1998 року Божого.

***

Принеси мені свяченої водиці,
Таточку, будь ласка , принеси.
Я тихенько плачу... Мені сниться
Ангельських пісень квітуча синь.

Доброта Твоя, як білий ангел,
Промокне сльозу і кров із ран...
Вчора – тиха ніч і Божий Агнець,
Нині – Водохрестя, мій Йордан.

О, яка ж то милість доокола,
І високе сонце – в небсах.
Добре, що молитва – понад болем!
Від Отця летить до Сина Птах.

Принеси мені свяченої водиці,
В водохресну днину принеси.
Чуєш: люд хрещений веселиться –
В білих шатах йде Господній Син.

І душа із Господом в єднанні,
Чистою луною глас Отця.
Божий Син хрещається в Йордані,
Щоб надію дати всім серцям.

Серденька мого удари хворі
Коронує Голуб-Богодух,
І злітають ввись пісні прозорі –
Хай ніколи з горя не впадуть!!!

Принеси мені свяченої водиці...

"Мольба" (вірші до Різдва)Поэзия

"Мольба" (вірші до Різдва)

"Мольба" (вірші до Різдва)
Поэзия